«Невидима праця» / Марія Прошковська

mitec.ua З 6-го серпня у Щербенко Арт Центрі розпочинається персональний проєкт Марії Прошковської під назвою «Невидима праця», кураторкою якого є Марина Щербенко. В основі проєкту – відеодокументація багатогодинного перформансу мисткині. Працювати над проєктом мисткиня почала влітку 2019 року під час міжнародної резиденції SoundID у Карпатах та продовжила вже у Києві. Тоді Марія почала проводити перформанс,…

mitec.ua

З 6-го серпня у Щербенко Арт Центрі розпочинається персональний проєкт Марії Прошковської під назвою «Невидима праця», кураторкою якого є Марина Щербенко. В основі проєкту – відеодокументація багатогодинного перформансу мисткині. Працювати над проєктом мисткиня почала влітку 2019 року під час міжнародної резиденції SoundID у Карпатах та продовжила вже у Києві. Тоді Марія почала проводити перформанс, під час якого вишивала традиційний весільний рушник. Кристалізуючи фіктивність зони видимості, у якій знаходиться щоденна жіноча праця, Марія упродовж декількох місяців вишиває рушник за чіткою схемою і підсилює цю ідею відсутністю ниток.

Вишитий рушник, що є основою конструювання ідентичності в українській культурі, здавна вважається виключно жіночою справою. Година за годиною, день за днем на вишивку красного весільного рушника жінка витрачає близько чотирьох місяців роботи. У перформансі мисткині цей довготривалий, безсенсовий процес вишивання без ниток набуває протестних конотацій. Невидимі нитка і малюнок на полотні натомість роблять видимою щоденну рутину жіночої праці, підкреслюють та спонукають до пошуків її справжньої сутності/природи.

У процесі роботи над проєктом Марія також звертається до таких звичних нашій культурі матеріалів як саман та каміння і створює інсталяцію, розмірковуючи про важкий тягар жіночих обов’язків та необхідність проживати “своє призначення” на побутовому рівні.

Домоткана тканина, використана при створенні об’єктів-п’ялець була вручну зіткана різними жінками в різний час – є полотно майже столітньої давнини, а є і цілком сучасне. Фактично об’єкти створені у співавторстві з усіма тими жінками, що власноруч створювали ці полотна. Це акт жіночого сестринства, а також переосмислення суто утилітарних властивостей цього матеріалу. Як коментує Марія: « Полотно тут як доля, яку жінка (не) сама собі створює, ніби пише своє майбутнє. Подібно до вишивки весільного рушника вкладає в роботу мрії і душу та демонструє охочому до упередженого оцінювання соціуму свої здібності та свою готовність іти на такі пожертви ». Крім того п’яльця візуалізують безкінечний руху по колу. І зараз, працюючи з темою невидимої жіночої праці «…важливо одне: зрозуміти, як розірвати коло і почати новий цикл»*.

Також до експозиції увійшла аудіоробота з фрагментами українських жіночих співів в обробці сучасної композиторки Катерини Гривул (Краків, Польща), доповнена текстом авторства дослідниці Устини Стефанчук (Едмонтон, Канада) у прочитанні Марії.

Tags:

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *